14. Зоре-вітри
Година восени частіше ця,
Як сутінки і зоре-вітер дме,
В повітря листя мертве він здійме
Де вулиця з горба безлюдна вся.
І в світлі раннім вікон поселян
Кружляє дим, других світів краси,
Гармонія космічна, ліній цих,
І Фомальгаут зрить через туман.
І пізнають поети у цей час
Які гриби на Югготі ростуть
І квіти, що на Нітоні цвітуть,
Яких тут не побачить жоден з нас.
Але видіння мають ціну теж,
За кожне – десять власних віддаєш!
14. Star-Winds
It is a certain hour of twilight glooms,
Mostly in autumn, when the star-wind pours
Down hilltop streets, deserted out-of-doors,
But shewing early lamplight from snug rooms.
The dead leaves rush in strange, fantastic twists,
And chimney-smoke whirls round with alien grace,
Heeding geometries of outer space,
While Fomalhaut peers in through southward mists.
This is the hour when moonstruck poets know
What fungi sprout in Yuggoth, and what scents
And tints of flowers fill Nithon’s continents,
Such as in no poor earthly garden blow.
Yet for each dream these winds to us convey,
A dozen more of ours they sweep away!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Віталій Гречка