6. Лампа
В пустотах скель тих лампу ми знайшли,
Різьба – з Фів жоден жрець не розгадав.
Жах ієрогліфи з печер несли,
Земні створіння текст попереджав.
Нічого, чаші крім, там не було,
Олії дивної у кубку штрих
І бронзи, з візерунком тайним, тло,
Де натяк на якийсь незвичний гріх.
Страх сорока століть нас не спинив,
Коли несли цю здобич ми свою,
В тіні намету, не чекавши див,
Стару олію піддали вогню.
Та спалахнула – Боже!... Форм розмах
Вселив нам в душі шанобливий страх.
VI. The Lamp
We found the lamp inside those hollow cliffs
Whose chiseled sign no priest in Thebes could read,
And from whose caverns frightened hieroglyphs
Warned every living creature of earth’s breed.
No more was there—just that one brazen bowl
With traces of a curious oil within;
Fretted with some obscurely patterned scroll,
And symbols hinting vaguely of strange sin.
Little the fears of forty centuries meant
To us as we bore off our slender spoil,
And when we scanned it in our darkened tent
We struck a match to test the ancient oil.
It blazed—great God! . . . But the vast shapes we saw
In that mad flash have seared our lives with awe.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Віталій Гречка