Не вір у страх - його нема,
Нехай окопи, смерть, зима.
Зажди! Прошу! Лиш до весни,
Згадай мене та віщі сни.
Ті сни, де двоє ти та я -
Та перша, що любов твоя.
На тисячі сумних доріг
Згадай, що я твій оберіг.
І ще не все, не епілог -
Хай за плечима ходить Бог.
А ти живи... хай дикий гріх
Розтопить неприродно сніг.
Заставить вірити у силу -
У подих неповторно милий.
Лишень на мить... лиш до весни
Згадай мене та віщі сни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Леся Утриско