Зупинитись отам, де розтрушує небо сльоту.
До весни ще далеко, а серцю рукою подати.
Полюби цю печаль - не розхитуй свою самоту,
Ще не вистигло небо - не час для польоту пернатим.
Лазурова блакить - тут нема понівечених душ.
Тут щемить не від болю - в любові скупайся, пташино.
Так сліпці відчувають красу - роздивись і заплющ...
Цей сапфіровий погляд і є твоя ніжність єдина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: Олена Жежук