Я голос твій, ти чуєш, Україно,
Як рветься ввись мій гордий баритон?
Молитвою у Боже небо лину,
Аби сини утримали кордон.
Я, Україно, біль твій стоголосий,
Що із пекучих витікає ран,
Бо в них солоні материнські сльози.
Твоєї долі я живий орган.
Я дух твій, Україно, непокірний,
Що оселився в дочках і синах,
Він роду і землі праотчій вірний,
І ворога упевнено спиня.
Дитя твоє я, нене Україно,
Бо в моїх венах та живе любов,
З якої ллється пісня солов’їна,
Яку благословив у мені Бог.
Я зброя твоя, чуєш, Україно,
Готова рать ворожу убивать,
За втрачених людей, міста-руїни.
Мої набої – магії слова.
Я голос твій, що йде з глибин народних,
Він живить націю, де хліб і сіль святі,
Де воля й гідність – код її природний,
А правда – щит надійний у житті.
11.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2023
автор: Ганна Верес