Аля прокинулася дуже рано. Можливо, навіть від хвилювання, яке ще звечора не давало їй довго заснути. Сьогодні їй доведеться здійснити перший у своєму житті самостійний стрибок з парашутом. Аля дуже довго й наполегливо до цього готувалася. Вона так хотіла підкорити свій маленький особистий Еверест і пережити незабутні емоції.
На визначене місце дівчина прийшла годин за дві до призначеного часу. Пройшла медичний огляд і чекала відправлення на стрибок, згадуючи всі ті важливі моменти, на яких наголошували під час навчання в авіаклубі. Вона прекрасно засвоїла техніку виконання стрибка й будову парашута. Разом із інструктором відпрацювала техніку стрибка, розбирала різні ситуації, що можуть виникнути під час польоту. Перед посадкою в літак Аля іще раз прослухала повний інструктаж і отримала допуск до стрибка.
Перший стрибок вона виконувала з висоти 800 метрів. Спочатку все йшло нормально, але коли розкривався перший парашут, вітер попав у повітряний струмінь і заплутав строп, через що парашут не розкрився. Аля намагалася розкрити аварійний парашут, який був набагато меншим, та уже було запізно. Вона почала падати…
Невдалий стрибок прикував Алю до ліжка. Дні тяглися дуже довго. Вона вже кілька місяців бачила лише білі стіни й білу стелю лікарняної палати. Дуже сумувала, адже відчувала себе зовсім безпомічною. Поруч нікого не було – вона сирота. У житті всього досягала сама, тому думки «Що тепер буде з нею?» не покидали її ні на хвилину. Не раділа навіть тоді, коли лікар дозволив їй сісти в коляску.
Кожного дня вона під’їжджала до лікарняного вікна і з сумом дивилася на осінній пейзаж. Одного разу Аля їхала довгим лікарняним коридором і випадково зачепила хлопця, який ішов попереду (вона ще погано управляла коляскою). Аля почала вибачатися, але хлопець, заспокоюючи, дав їй шоколадку «Оленка» і сказав:
– Я Сашко, а як зовуть тебе, чарівна незнайомко?
– А я Аля.
– Красиве ім’я, – сказав хлопець і зайшов у восьму палату.
Наступного дня Сашко знову з’явився в лікарні й зустрів Алю. Сьогодні вони вже розмовляли цілих півгодини. Сашко сказав, що він відвідує свого друга, з яким навчався в інтернаті. Вони обидва сироти. По щоці Алі струмочком потекла сльоза й вона зізналася, що теж сирота.
Аля кожного дня протягом місяця бачилася із Сашею, доки його друга не виписали з лікарні. Потім він іще два рази приходив до Алі, а на третій приніс їй червоні троянди , як виявилося, її улюблені квіти.
Сьогодні Сашко зізнався, що дуже прив’язався до Алі й сумує, коли не бачить її. Прощаючись, він сказав, що завтра неодмінно прийде. Але ні завтра, ні післязавтра, ні після післязавтра Сашко чомусь не з’являвся. Аля видивилася у вікно всі очі й виплакала всі сльози. Тоді ще ніяких сотових телефонів не було, зв’язатися з ним вона не могла. Аля зрозуміла, що вперше в житті покохала. Але де ж її Сашко? Що з ним трапилося? Чому він не приходить?
Проходили дні, тижні, місяці. Алю виписали з лікарні, вона навчилася сама обходити себе, а також справно управляти коляскою, благо, що її кімната в гуртожитку була на першому поверсі. Та Аля виїжджала рідко, адже на вулиці була зима. Сусідка приносила їй необхідні продукти. Дівчина після реабілітаційних процедур цілими днями з сумом дивилася у вікно й весь час думала про Сашка.
Одного разу як і завжди після сніданку Аля під’їхала до вікна і … завмерла від несподіванки. Перед вікном стояв Сашко, а у викладеному на снігу сердечку лежали її улюблені червоні троянди й горіли дві свічі.
… Після останніх відвідин Алі в лікарні Сашко випадково узнав, що бригадир шукає заміну робітнику із бригади будівельників для поїздки в іншу країну і що виїзд уже через годину. Розуміючи, що це шанс заробити непогані гроші, Сашко погодився поїхати, хоча дуже хвилювався, що не встиг нічого сказати Алі. І ось тепер він стояв перед її вікном винуватий і одночасно щасливий, що зможе хоч на деякий час забезпечити Алю й себе матеріально, адже допомоги їм чекати нізвідки.
Через хвилину він уже стояв на порозі її кімнати з величезним букетом червоних троянд. Від несподіванки та неймовірної радості Аля не відчула, як піднялася з коляски й зробила перший невпевнений крок, упавши в Сашкові обійми.
Доки Аля милувалася букетом троянд, Сашко, ніжно обійнявши її за плечі, читав коханій рядки своєї улюбленої поетеси:
Яблуневою гілкою доторкнуся до тебе,
Вечоровою зіркою упаду я із неба.
Зацілую цілунком ніжнотерпкожагучим,
Обпалю тебе жаром, жаром серця палючим.
Розіллюся рікою із потічка любові.
З переливом кохання буду вічно у змові.
Тримаючись за руки, вони цілий день закохано дивилися один одному в очі, які світилися невимовним щастям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А