Ви живете, мов зомбі, без міри вини,
Замуровані в мертве мовчання стіни.
Може й зветеся ви "росіяни",
Але певно ви не громадяни.
Ваші хати постійно десь з краю стоять.
З хворим дідом узгоджені думки звучать.
Ви завжди закриваєте штори
Й добровільно вдягаєте шори.
Вас ведуть, мов нетям, на глумливий забій.
І життя ваші схожі на схиблений збій.
А ви все скавчете: "Вибачаюсь,
Я політикою не цікавлюсь."
Проте ваша провина та ж сама, що й в вбивць.
Не сховати кривавих ні рук, ані лиць.
Бо мовчання вкрай гучно лунає
І не гірше за кулі вбиває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Емма Конвалiя