Дівча безмежно покохало...
Стелила доля рушничок,
де щастя сипалось немало...
де Місяць в сяйві зірочок...
Де Сонця лагідне проміння
неначе річка теплоти!
Птахів із раю воркотіння...
та вир цілющої води...
Вогонь під ребрами ласкавий
зігрів надію у душі...
Шалено серце калатало,
як дзвін церковний в метушні!..
Рій мрій крилатих все міцнішав...
Як чарівник, вперед веде!
- Нехай кохання буде вище
зірок... найкраще у людей!..
Нехай рушник у долі довгий
не мав кордонів і дверей...
Не знає відчаю й тривоги...
Хай доля з щастям дасть дітей...
5.02.2023 р.
Фото з інету.
Судьба стелила...
Ах, как девчоночка влюбилась!
Судьба стелила звездный путь,
где искра счастья вспыхнет с милым...
Костер, который не задуть...
Где солнце прикоснется лаской,
как будто речка теплоты!..
Где близость будет сладкой-сладкой!
Где все восполнятся мечты...
Душа не ведает разлуки...
Печаль не тронет сердца стук...
Любовь совсем не знает скуки!..
Пусть пара не бросает рук...
Тропа в судьбы пусть будет долгой...
границ не зная и дверей...
без боли, зноя и тревоги...
Пусть в счастье доля даст детей...
24.02.2023 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: Любов Вишневецька