Моя віра сутула
прилягла серед трав...
- Я в промінні тонула!..
В океані тепла...
Насолоджуюсь сонцем,
де пилок польовий...
де хмарки-охоронці...
- П’ю небесну блакить!..
Мрії ковзали небом...
та зникали пусті...
- Скільки щастя нам треба
щоб життя це пройти?..
Для моєї надії,
що бринить, як струна,
трави світ застелили!..
- Ніжність чую сповна...
Там, де чисте повітря,
де просохла сльоза,
обнімалась я з Вітром...
- Самий вірний козак...
23.01.2023 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2023
автор: Любов Вишневецька