Я стояла на колінах
і молилась Богу...
На війну пустила сина...
Не зв’язала ноги...
Не знайду для серця спокій!..
- Вкрився світ бідою!
На війну поїхав сокіл
битись з Сатаною...
Ох, ріднесенький синочок...
я молюсь за тебе!..
Щоби долечки струмочок
не затих під небом...
Щоб стелилися дороги
до мого порогу!..
- Дай скоріше Перемогу! -
шепотіла Богу...
Хай минають серце тіні...
зникне щем тривоги...
- Кожна мати хай зустріне
синоньку живого!..
Зникне лиха павутиння...
- Хай же без упину,
наче сонячне проміння,
гріє мир країну!..
Знову буде звідусюди
линуть сміх дитячий!..
Знов щасливі будуть люди...
та ніхто не плаче...
Захисти від Звіра, Боже!..
18.01.2023 р.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2023
автор: Любов Вишневецька