Вчорашнім днем я не живу ніколи –
Така вже звичка у крилят моїх:
Лечу вперед, хоч іноді й споквола.
Моя потреба в цім і оберіг.
І хай вітри спиняють мої груди –
Не здамся я й назад не повернусь.
Служитиму, не втомлюючись, людям
І тій землі, що називалась Русь.
29.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969959
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2023
автор: Ганна Верес