За мотивами повісті М.В.Гоголя
Іронічне
1 варіант
Поволока сіра в небі…
Хтось в Диканьці місяць вкрав.
Це ж додуматися треба!
«Розрулити» купу справ!
Чудернацькі, дивні речі…
Саме в ніч, перед Різдвом,
Наробили колотнечі!
Не з одним тяглись мішком.
Кажуть – справа рук Солохи.
Так, це мати коваля.
Фліртувала ж, наче трохи…
Зріла жінка, мов маля.
Син її, ковáль Вакула –
Майстер, руки золоті.
Певне, й ви про нього чули???!!!
Красень! Де ж таких знайти???
Залицявся до Оксани.
А вона – сміється все.
Черевички забажала
Від цариці! Хай несе!
Розтривожився Вакула…
Ситуація складна.
Вихід все таки існує:
Він же запорожців* зна!
Ось хто допоможе врешті.
До палацу знає шлях.
Це наразі кодекс честі,
Бо по-іншому – ніяк.
…Далі сталось все, як треба.
Навіть місяць допоміг.
Повернувся він на небо.
Сатана – навіки втік.
…Здивувалась Катерина.
Зрозуміла: це любов!
До Різдвяної години
Царський дар свій зробить знов.
Посміхнулась: «Добре, друже!
Ти отримав, що хотів».
До подяки небайдужа.
А йому – забракло й слів…
Поспішав мерщій додому.
Зачекалася вона…
Переконаний у тому:
Справу вирішив сповна.
…Вже не треба черевички.
Руки ніжні та вуста.
Ніч Різдвяна… Так незвично.
Доля кожна – непроста.
Добрий вечір, щедрий вечір.
Галасливо навкруги.
Це колядники, до речі.
Їх чекають пироги.
Ось на небі й знаки БОЖІ…
Місяць…Зірки на сторожі…
19.12 – 22.12. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2022
автор: Вікторія Лимар