У Бахмуті зима... Догорілий квартал
Накривають сніжинки і міни.
У полях приміських атакуючий шквал
Гасить рота бійців України.
Для солдата окоп, для машин капонір -
Врито в землю підрозділ бригади.
Глибину і БК перевір, командир -
За тобою містечко позаду.
У траншеях вогні... З холодами війни
Бездоганно справляється рота.
А на чорних вітрах бойової весни
Не припиниться груба робота.
Піхотинцю в степу не впливають на бій
Білосніжні замети і маки.
Під ногами стерня, чи цвіте деревій -
Наступаючі ходять в атаки.
Десь, в Монако, сидять імениті синки,
Демонструють манери дівчата.
А між стін земляних набивають стрічки
Джентльмени ствола і лопати.
Піхотинець - солдат, і належить йому
Через пекло пробратись поволі.
Не вожді, а бійці - у вогні і в диму -
Континентів вирішують долі.
Їхні предки пройшли дві війни світові,
Розписались на стінах Берліна.
І піхота автограф у центрі Москви
На гранітну поверхню накине.
Хто живими пройде - знає тільки лиш Бог -
Через Курськ і ворожу столицю...
Розрахунок стрічки набиває удвох,
А на бруствері іній сріблиться.
У Бахмуті зима... В капонірах тісних
Від морозу біліють машини.
У траншеях холодних вогні біля них
Палять мотострілки України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2022
автор: Леонід Луговий