Несміло перший день зими
В муарі болісної тиші
Ввійшов бузковими дверми
В осінні непрозорі мричі.
Стоїть стривожений, сумний:
У нім вмирають, гинуть квіти
Межи молочної імли
І прохолодного повітря.
Пригнічений порожній сад,
Огорнутий густим туманом, –
Красу останню листопад
В ногах розсіяв килимами.
Зростає грудень за вікном,
Пливе за вітром запах листя, –
Межа між дійсністю і сном,
Цвітінням літа й снігом чистим.
01.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2022
автор: Martsin Slavo