Твій голос, наче пісня гаю,
Вкарбую в пам'яті навік
І чуйно в серці заховаю
Той чар, що сяє з-під повік.
Хотів сказати б я багато,
Проливши щирі почуття,
Але тебе, не мавши, втратив
Без перспектив і вороття...
Чи на чужині, чи удома
Тепер не сплю в чаду пітьми.
Що буде далі – невідомо,
Та знаю, що не буде «ми»...
Нема майбутнього напевно,
Хоча гадав про це не раз,
І щось химерити даремно:
Минув уже найкращий час.
[i]ІІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2022
автор: Прозектор