Неупинно сніжить листопад,
Крижану одягнувши обнову.
– Чи тобі до вподоби наряд?
Жовтий лист не упав ще додолу.
Певно щось там пішло невпопад,
Що застиг в крижаному полоні.
Може втік від гучних канонад,
Загубившись в зимовому лоні?
Як і ти, йду в пітьмі між гармат
По землі, що орошена кров'ю.
Ти мені розкажи без принад,
Як миритися з болем, журбою?
Як не впасти в безодню тривог
І пройти чорну смугу дороги?
У повітрі від вибухів смог
І сльота на душі клишонога.
Горя й сліз у повітрі - каскад,
Що повсюди розноситься вітром.
І пейзажів природних парад
В цьому році чомусь непомітний.
Та уперто мовчить листопад,
Розчинившись в містичному дійстві.
Не чекаючи слушних порад,
Снігопад припорошує листя.
Попри мжичку і пороху чад,
Знову світла шукаю шпарину.
В круговерті цинізму і зрад
І надалі іду без упину.
25. 11. 2022 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2022
автор: laura1