Десь в паралельному всесвіті ти все ще сидиш біля ганку,
А я... Я все ще, прокидаючись, цілую тебе кожного ранку.
Десь в паралельному всесвіті я все ще живу біля моря,
А не стою тут один, серед вкритого снігом поля.
Десь в паралельному всесвіті нам вже давно перевалило за сім,
Десь там я вже давно добудував наш невеличкий дім.
Десь в паралельному всесвіті ти посміхаєшся, читаючи мої вірші,
А я... А я, як і раніше, тону в твоїй найтемнішій душі,
В твоїх таємних демонах, що розривають тебе на шматки,
Що не дають відкритися, встромляючи в шкіру голки,
Глибоко, зсередини, щоб не помітив ніхто,
Щоб, не дай боже, я не чіпав пальто,
В кишені якого розсип пігулок і списки незавершених справ,
Які б я якось випадково прочитав...
А потім зібрав би свої речі і вийшов у сніг,
Спочатку спокійно, потім перейшов би на біг
І зупинився б аж у цьому засніженому полі,
Змінив би номер, змінив би напрям своєї долі,
Яка привела б туди, де я є.
Якщо я твоє, то ти, нажаль, не моє.
Десь в паралельному всесвіті, все так само, як тут,
От тільки ти не померла, а я звільнився від пут,
Якими ти примотала моє серце і волю.
Десь в паралельному всесвіті я йду по такому ж полю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2022
автор: Аарон Краст