Не з фільму чорно-білого цей кадр,
Його творця не ощасливить «Оскар».
До жаху спричинилася рука
Інопланетного пришельця орка.
Привиддями вчорашнього буття
Довкіл постали з кіптяви руїни.
Прослався дим над ними, наче стяг.
На лавці — сіра пилюга й пір’їни…
Спостерігає пустота з осель,
Як місто тягне ваготу нестерпну,
Як вилиняла миттю акварель
Й життя тут випиває чашу смертну.
І до липкої тої сумноти
Додав своєї самота майданчик
Та спертий до бетонної плити,
Розгублений, не здатен сам піти
Рожевий із сердечком в лапках зайчик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2022
автор: Valentyna_S