У тонкому тілі
стану абрис ніжний...
має крила білі,
саван білосніжний,
коси золотаві
та думки прозорі
наче води в ставі...
мов у небі зорі
сяють ясні очі
сповнені любові...
серце мироточить...
У вінку терновім
йде по стежці боса
ангел долі степом –
квітнуть трави в косах,
що спадають з неба
сонячним промінням
у твої долоні
чистого сумління.
Пуп'янки півоній
щиро надихають
долю шанувати.
Ду́ші, що кохають,
мають з квітів шати –
мріяння рожеві,
наміри блакитні
серед справ тижневих
сіють вшир у квітні.
Ангел долі з ними –
їх оберігає
сходами земними
між степами й гаєм...
21.04.2020
––––––––––––––––––
За ілюстрацію взята
картина Дорини Кострас
––––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2022
автор: Олена Студникова