Я знаю вас до розпачу, жалЮ.
Я знаю вас до щастя, може, дива.
Я вас в долонях стомлено ношу,
Хоч знаю...знаю... непотрібна.
Я знаю сни, безсоння й вечори,
Що дню, здається, протилежність.
І я пишу...пишу рядки,
Щоб побороть свою залежність.
Свою залежність знати все...
Про час, про холод і про осінь.
А всі рядки мої - не те...
Себе пізнать не можу й досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2022
автор: Тетяна Білогай