Вітер, вітер, вітерець
Розігнався навпростець
І полинув до Настусі -
Свиснув дівчинці у вусі,
Та нічого не сказав,
Бо багато має справ.
Лесика щипнув за щічку -
От погану має звичку!
В купку поскладав листки -
Веселились малюки -
І пірнали, як у море, -
Листопадне, неозоре.
Напросився вітерець
Грати в хованки - митець, -
Знає - в листі золотому
Не знайти його нікому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2022
автор: Lana P.