Сполохані рудоволосі…
Чи зберегти зуміють коси?
На фінішній дорозі жовтня
Пожовкли якось швидко й змовкли…
Від ранку та й до… надвечір’я
Їх врода просто неймовірна.
Бувають, правда, різні стреси.
Погодні діючі процеси.
Руді, сполохані красуні…
Під вітром листячко тріпоче.
У мріях тішаться дівочих:
А що, як болісне відлуння
Гірких тривог полишить душу.
Відверто стверджувати мушу:
Найголовніше – мирне небо,
Під ним осикам жити треба.
А ще – берізкам і тополі,
Що вірять у щасливі долі.
Лиш дотик чарівниці-феї…
Забудуться гіркі проблеми…
25.10.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2022
автор: Вікторія Лимар