[i]« На Бога надійся,
а викарабкуйся сам..»[/i]
Перифраз
І
Ех, якби то керувати часом
і літати у дитячі сни,
упіймати на льоту Пегаса...
і весну... і літо восени,
як було далеко до війни,
та уже не буде цього разу.
ІІ
Повернути би літа назад,
поки не постала на порозі
посивіла у дорозі осінь –
наш дешевий лікар і Пілат.
Пам'ятати, що́ лікує рани
і допомагає голові,
а своїй найпершій і останній
берегти волошки польові.
Бігати по воду до криниці,
поливати яблуневий сад,
оминати очі молодиці
і ловити погляди дівчат.
Линути у небо як у гості,
де панує не війна, а мир,
і гойдається у високості
бабиного літа пасажир.
Як учора... як всього не стало,
наче сонця у височині,
як тепер буває уві сні,
як раніше наяву бувало,
і не жалкувати, що мені
як було, так і лишилось мало.
ІІІ
Поки-що надія на одне –
є кому довіритись у герці,
поки вистачає духу серця...
поки очевидне не мокне
у криваве місиво м’ясне...
не мене... а душу європейця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2022
автор: I.Teрен