Гойні думи йдуть на требу*
Тім, що вештаються небом
Та складають наші долі
Мов снопи в житті-стодолі.
Мати й дочка Рожаниці –
Божества, напівлосиці,
Пар закоханих надія –
Шляховказні зорі сіють.
Квітне терен обіч гаю,
Шлях степами пролягає.
Там Ярило срібні роси
Уплітає Лелі в коси.
А Стрибог від того мліє,
Бо любові теж воліє.
Види мав вітрів володар
На дівочу чисту вроду.
Збрендив дід старий, пихатий,
До нестями хтів кохати.
Тільки мав на те відмову
Й лупить кашу гарбузову...
19.11.2021
*ТРЕ́БА - (заст.) жертвоприношення (приносити требу)
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2022
автор: Олена Студникова