Засіяв дбайливо вже Вересень поле…
Свіжим мливом духмяним пахне вітряк.
Небесно-блаженним і чаром, і болем
Сади на обійсті накрив одинак.
МалинОво засмаглі вітрами і сонцем
Всі грона Калини, що зіткані з див…
В барвистого Жовтня лежать на долоньці
Замріяно Муза шука для них слів…
Бреде поміж айстри, яскраві жоржини,
Вичісує жорстку чуприну дубам…
Кущі хризантем на мистецькій стежині
Пов’язують стрічку в букет цим словам:
-Яка ж ти, Калино, вродлива і пишна!
Не зломить ярмо тебе туг дощових!
В листочках смарагдових сукня розкішна,
Разками рубіни сіяють на них.
Ти - панна вкраїнська! Не зайда, не бранка…
Не потураєш ворожим вітрам!
Хай в мирі розквітне твоя вишиванка
У пахощах рівна лиш хмільним медам!
12.10.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2022
автор: Любов Таборовець