Від вибухів часто здригалась земля
І небо нічне все вогнями палало,
На хвильку розвиднилось, жнивні поля
Вогнем засвітились й повільно згасали...
Пронеслася вихорем смуга війни,
Тут вирви й пшениця обвуглена досі,
А поряд на стежці ростуть полини,
Й дрібні польові квіточки на дорозі.
Десь там, вдалині йдуть запеклі бої,
А тут лиш ромашки схилились на трави,
Кубельце крихке й пташенятка малі,
Та жайвір співає в ранковій заграві.
Мабуть, його пісня – це виклик війні,
Це біль, що аж рветься з малого серденька...
І зродиться знову життя навесні,
Й дозріє колоссям стражденна земелька.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2022
автор: Ольга Калина