Не хочуть складатися плани,
Не можуть – чекання тривожне.
Підвладні воєнному стану.
Стосунки нестерпні з «братами»,
Бо стали вони ворогами.
В душі неймовірно порожньо.
Весна промайнула та літо.
Осіння зростаюча туга.
Зелені на кущиках віти.
Грайливо всміхаються квіти.
Про школу лиш згадують діти.
Постійна сиренна напруга…
Можливі ракетні атаки
Щоночі, щоранку, щоднини
Вливають отруту по краплі.
Болюче сприймаються втрати.
Знов плями червоні на мапі…
Що ж доля така України?
Себе захищати повинна.
14.09.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2022
автор: Вікторія Лимар