* * *
Немає вічного, лиш тимчасове,
Дрібним, миттєвим сповнене життя,
Старе і давнє затаїлось в суперновім,
А гріх – мотив, прелюдія до каяття.
І всяк початок світлої дороги -
Уже пройденої сумний фінал,..
Вже й відпочинку просять ноги,
А йти ніби й не починав...
* * *
Хоч вектор часу без звороту,
Без спину діалектика буття,
Світ - струн теорія,
Клубок заплутаного дроту,
А синергетика –
У хаосі осмислене життя…
Хіба бозони, то частинка Бога..?
Хіба спасіння - від землі політ..?
Тріщать чуби у суперечках, до знемоги,
А щастя це -..? Ніхто не відповість..!
* * *
Раб задоволений, убогий,
Жорстокий нелюд феодал,
Аристократ пустий, плебей,
Нічий, безбарвний маргінал,
Брехун ідейний, без ідей,
Брехнею впився кривопико,
Ховають нелюди у образі людей,
Тваринний хвіст свій дикий…
І самогубець, і безжальний мазохіст,
Бездушний скнара, бездумний альтруїст,..
Усі, на милість, стануть перед Богом,
Повзти всім їм, навколішки стояти,
Благати так, щоб чули мертві і живі…
Невинний оступ їх ще можна пробачати,
Але не тим, які купаються в людській крові!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2022
автор: Ivan Kushnir-Adeline