Не відаю коли,
та все ж настане мир.
Той, хто нас убивав,
стріляти перестане.
І спокій врешті-решт
загляне до квартир,
Статистика згада
про ДТП-шні рани....
На жаль, не завтра ще
й не післязавтра теж,
Але цей день прийде,
інакше не буває.
І щастя буде в нас —
воістину, без меж,
Бо у війни на це...
ліцензії немає.
Так хочеться прийти
до цього дня без втрат,
Та з наших сподівань
збиткується реальність.
І кожен новий біль —
болючіший стократ,
І кожен зойк мінор
вплітає у тональність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2022
автор: Патара