Якщо тіло всього навсього оболонка, то хто тоді ти?
І хто тоді я, якщо від твоїх небезпечних дотиків
час від часу відчуваю себе лялькою вуду
Або витвором мистецтва.
Якщо світло є, то де це?
Скажи тільки одне, любий, як я могла до такого дійти,
Що стали думки мої на бажання повії схожими
і я навіть наодинці боюсь з'їхати з глузду?
Мене прагнеш пити, жерти.
Ось так гинуть усі жертви.
Ти так вабиш мене, поглядом випробовуєш бігти назад
За кожним твоїм зізнанням, таким мовчазним, що можна ним
відкривати мою душу, немов скриньку Пандори,
Яка виходу чекає
В церквах, клубах, психлікарнях.
Але після швидких титрів я тобі хочу поставити мат
Й писати заповідь чорним по білому, білим по чорному
"ніколи НЕ ЛЮБИ", бо любов - підла потвора,
Вона тінню все блукає.
Ну хто, Джокер ти чи Каїн?
відпусти мене.
і хай все мине.
Амінь.
16.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Амідала Саудаде