Збіґнєв Герберт ПІЗНЬООСІННІЙ ВІРШ ПАНА КОГІТО ДЛЯ ЖІНОЧИХ ЖУРНАЛІВ

Час  опадання  яблук  листя  уперто  зелене
вранці  туман  повільно  розсіюється  в  повітрі
меду  останні  краплини  перший  багрянець  кленів
вбита  лисиця  на  полі  розстріляного  світу
 
Яблука  йдуть  під  землю  голі  дерев  скелети
ховається  в  бруньках  листя  і  перегуки  дерев
зараз  розбірливо  чути  як  котяться  планети
і  наче  більмо  на  око  вибрався  місяць  наверх
 
[b]Zbigniew  Herbert  Późnojesienny  wiersz  Pana  Cogito  przeznaczony  dla  kobiecych  pism[/b]
 Pora  spadania  jabłek  jeszcze  liście  się  bronią
 rankiem  mgły  coraz  cięższe  łysieje  powietrze
 ostatnie  ziarna  miodu  pierwsza  czerwień  klonów
 zabity  lis  na  polu  rozstrzelana  przestrzeń
 
 jabłka  zejdą  pod  ziemię  pnie  podejdą  do  oczu
 zatrzasną  liście  w  kufrach  i  odezwie  się  drewno
 słychać  teraz  wyraźnie  jak  planety  się  toczą
 wschodzi  wysoki  księżyc  przyjm  na  oczy  bielmo

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2022
автор: Зоя Бідило