Прийди, останній, кого я впізнаю,
Невиліковний біль у пастці тіла:
як дух горів в мені, глянь, я згораю
в тобі, дрова, які так вперто не горіли,
здалися, увібрали жар, яким ти тлів,
аби тебе живити, твій спалахнув вогонь.
Моя покірність звична твій породила гнів,
який став неземним пекельним злом.
Безвинний, без мети, без майбуття,
я догораю у вогні страждання,
упевнений, що не купити сподівання
для цього серця, звершення мовчать.
Чи це ще я палаю невпізнанний?
Мене вже не хвилюють спомини.
О життя, життя: буття за гранню.
І я в вогні. Який нікому не відомий.
Зречення. Це не те, що колись було відстроченням при захворюванні в дитинстві.
Приводом стати чимось більшим. Всі кликали і шепотіли. Не змішуй з цим те, що тебе колись дивувало.
[i](Останній запис Райнера Марії Рільке, грудень 1926)
Рільке помер від лейкемії у грудні 1926 році в швейцарській клініці. З неймовірною бравадою він відмовився від ліків, щоб відчути смерть у повній мірі. Його страшна ода агонії являє собою звіт з перших рук вмираючого в муках без морфіну.[/i]
[b]Rainer Maria Rilke KOMM DU, DU LETZTER, DEN ICH ANERKENNE... [/b]
Komm du, du letzter, den ich anerkenne,
heilloser Schmerz im leiblichen Geweb:
wie ich im Geiste brannte, sieh, ich brenne
in dir; das Holz hat lange widerstrebt,
der Flamme, die du loderst, zuzustimmen,
nun aber nähr' ich dich und brenn in dir.
Mein hiesig Mildsein wird in deinem Grimmen
ein Grimm der Hölle nicht von hier.
Ganz rein, ganz planlos frei von Zukunft stieg
ich auf des Leidens wirren Scheiterhaufen,
so sicher nirgend Künftiges zu kaufen
um dieses Herz, darin der Vorrat schwieg.
Bin ich es noch, der da unkenntlich brennt?
Erinnerungen reiß ich nicht herein.
O Leben, Leben: Draußensein.
Und ich in Lohe. Niemand der mich kennt
Verzicht. Das ist nicht so wie Krankheit war
einst in der Kindheit Aufschub. Vorwand um
größer zu werden. Alles rief und raunte.
Misch nicht in dieses was dich früh erstaunte
[i](Letzte Aufzeichnung Rilkes, Dezember 1926.)[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2022
автор: Зоя Бідило