Беззвучний невтомний павук
Помічений мною на незначному виступі в повній самоті,
Він примічав для знайомства різних вільних сусідів,
Він випускав з себе нитки, нитки, нитки,
Розмотуючи їх все більше, все швидше, все невтомніше.
І ти, О моє серце, де завмерло,
Заблоковане, відособлене, в безмежному океані простору,
Неперевно роздумуючи, насмілюючись, кидаючись, шукаючи місця для приєднання,
Доки ти не зможеш перекинути місток, доки не прив’яжеш легкими путами,
Доки кинута тобою павутинка на впіймає когось, О моє серце.
[b]Walt Whitman A NOISELESS PATIENT SPIDER[/b]
A noiseless patient spider,
I mark'd where on a little promontory it stood isolated,
Mark'd how to explore the vacant vast surrounding,
It launch'd forth filament, filament, filament, out of itself,
Ever unreeling them, ever tirelessly speeding them.
And you O my soul where you stand,
Surrounded, detached, in measureless oceans of space,
Ceaselessly musing, venturing, throwing, seeking the spheres to connect them,
Till the bridge you will need be form'd, till the ductile anchor hold,
Till the gossamer thread you fling catch somewhere, O my soul.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2022
автор: Зоя Бідило