Село мовчало, метушились люди,
Лиш схлипували молоді й старі,
Тривожна тиша скрізь була і всюди,
Лиш янголи кружляли угорі.
Дивилися, як довгими рядами,
У вдячному поклоні до землі,
Стрічали цінний екіпаж з гробами
Солдатів, яких вбили моск@лі.
В холодних ямах закопали мрії,
Підтримку і надію, сенс життя,
Заплющені навіки їхні вії,
І шлях земний пішов у небуття.
Та не забудуть мужності ніколи,
Нащадки, за яких боролись ви,
Наші Герої! Витязі! Соколи!
У снах дитини, в погляді вдови,
У чистім небі і росі ранковій,
В родиннім колі, на рясних полях,
Згадають вас в країні мирній, новій,
Усіх, усіх хто ліг в страшних боях.
Полетите на синьо-жовтих крилах,
Бо стих уже серцебиття пунктир,
До неба, аби разом у молитвах,
Прискорить Перемогу нашу й мир.
09.08.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч