Не все наразі зрозуміло.
Сумнівний безлад почуттів
Породжує нестримність слів.
Не протидіяв їм і вітер.
А навпаки – розніс повсюди:
Через галявини, поля…
Вже вкотре втомлена земля,
Бо грішні ці створіння – люди.
Властива їм нікчемна заздрість.
З накручених вона думок,
Що плинуть у гіркий струмок,
Каскад емоцій, аж занадто.
Струмок шукає шлях до річки…
Не лий отруту до водички.
29.07.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: Вікторія Лимар