Ой ходила, ой блудила до самої нічки,
Босі ноги поранила, добрела до річки,
А ця річка невеличка… вода чиста – чиста,
Уздовж берега краплини, з бісеру намисто.
Ой ходила, ой блудила, щастячко шукала ,
Зорі й ніченьку просила, де шукать не знала,
У водичку, вкотре гляну його образ бачу,
Ой, біда, давно кохаю, собі не пробачу.
Має він, дружину славну, вірную козачку,
Як та пташка, копошиться в рідному гніздечку,
Двоє діток пригортає й свекруху сварливу,
Всім сусідам, хвалится, має долю щасливу.
Ой скажи , мені ти річко, що ж нині робити,
Я не хочу, тую чашу щастячка розбити,
Уже й стеген, ледь торкнулась вода прохолодна,
Тож так манить, його погляд, річка повноводна.
Що незчулась, вуст торкнулась, у очах втопилась,
Пробач Боже та без нього жити притомилась,
Вода плеще край берега, за життям страждає,
А його душа й сердечко того так й не знає.
Та вербички шелестіли, тріпотіли коси,
Затужили.... молоденькі струшували сльози,
Ой, не йдіть, у Іль’їн день, дівчата до річечки,
Свого щастя, не питайте, в красивої нічечки,
Бо безпечно купатися, ще й в розчаруванні,
Якимсь чарам, злим, хижацьким всі води підвладні.
02.08.2022р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2022
автор: Ніна Незламна