Збіґнєв Герберт ВІСНИК

Вісник  на  якого  чекали  відчайдушно  довго
з  жаданою  звісткою  про  перемогу  або  загибель
затримувався  з  прибуттям  –  трагедія  була  бездонною

У  глибині  хор  скандував  темні  пророцтва  й  прокляття
король  –  особа  династична  –  метався  в  тенетах  невідання
не  вистачало  лише  одного  обов’язкового  персонажу  –  долі.

Епілог    напевно  знали  вітер  орел  морські  хвилі
глядачі  напівмертві  ледь  дихали  закам’янівши
Боги  заснули    Ніч  тиха  без  блискавиць

Прибув  нарешті  вісник  у  масці  з  крові  багна  і  сліз
щось  крикнув  нерозбірливе  рукою  вказав  на  Схід
це  було  гірше  смерті  бо  не  співчуття  не  розради
а  кожен  в  останню  мить  жадав  лиш  оправдання

[b]Zbigniew  Herbert  POSŁANIEC[/b]
Posłaniec  na  którego  czekano  rozpaczliwie  długo
upragniony  zwiastun  zwycięstwa  lub  zagłady
ociągał  się  z  przybyciem  -  tragedia  była  bez  dna

W  głębi  chór  skandował  ciemne  proroctwa  i  klątwy
król  -  dynastyczna  ryba  -  miotał  się  w  niepojętej  sieci
brak  było  drugiej  koniecznej  osoby  -  losu

Epilog  pewnie  znał  orzeł  wiatr  morska  fala
widzowie  na  poły  martwi  oddychali  płytko  jak  kamień
Bogowie  spali  Noc  cicha  bez  błyskawic

Na  koniec  przybył  ów  goniec  w  masce  z  krwi  błota  lamentu
wydawał  niezrozumiałe  okrzyki  pokazywał  ręką  na  Wschód
to  było  gorsze  niż  śmierć  bo  ani  litości  ni  trwogi
a  każdy  w  ostatniej  chwili  pragnie  oczyszczenia

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: Зоя Бідило