Так стався той невідворотний крок, кінець
Невідання, що починався безневинно,
Коли в беззаборонному саду творець
Заборонив червонобокий плід дитині.
Добувши заборонний плід, ми почали
Дивитися вперед, назад, все далі й далі
Росло безвір'я в нас у ту фатальну мить
Непослуху, в тумані лик творця розтанув.
Птах, риба або звір не відають безвір'я -
Тільки людина уявляє образ милий
За межами досяжності чуттів; в цій дії
Доленосній є вибору сумнівна сила.
Невинність робить перший вибір. І дитину
В сльозах провчила заборонна деревина.
[b]Cecil Day-Lewis O DREAMS, O DESTINATIONS III[/b]
That was the fatal move, the ruination
Of innocence so innocently begun,
When in the lawless orchard of creation
The child left this fruit for that rosier one.
Reaching towards the far thing, we begin it;
Looking beyond, or backward, more and more
We grow unfaithful to the unique minute
Till, from neglect, its features stale and blur.
Fish, bird or beast was never thus unfaithful -
Man only casts the image of his joys
Beyond his senses' reach; and by this fateful
Act, he confirms the ambiguous power of choice.
Innocence made that first choice. It is she
Who weeps, a child chained to the outraged tree.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: Зоя Бідило