[i](художній переклад)[/i]
Нитка тягнеться в узор гарної майстрині,
Наче долю береже у життєвім плині,
І очей не відвести – вишукане диво,
Тче мереживо життя ніжно і красиво.
Сяк-так долю я сплела, довго працювала,
Плутанина вийшла лиш, але я бажала,
Щоб в’язання розпустить і змотать нитками,
А мереживо сплести днями і роками.
Повз невдачу геть пройти, а чи зупинитись,
Горе й лихо обійти, щастям поділитись,
Та Господь не всім дає виправить уроки,
Не змотать, не розмотать пережиті роки.
20.06.2022
Оригінал: "Кружева"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч