В маленькім озерці ціле небо втонуло,
Знайшовши прихисток між вільних хвиль,
В безмежні глибини промінням пірнуло,
Не знаючи, скільки до дна його миль.
Вічне небо крихту надії водам подало,
Й безсмертя блакить світ затопила,
І серце чиєсь, що в мить цю палало,
Ранкова тиша від попелу росою омила.
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Вікторія Воля