Завжди коли руки моєї
торкається чужа рука то сполучається з моєю
і твориться одна рука.
Коли я хочу сісти
то помічаю що моє тіло
всідається у інше тіло що встало звідти
куди сідаю я
І у належний час
заходячи в будинок,
я відчуваю що вже був тут
до того як прийшов.
Тому цілком можливо потраплю не в свою могилу,
коли на мене виливатимуть заїжджені слова,
я вже знайду у домовині
одягнений кістяк,
що позіхає від банальих слів й притворних сліз.
[b]Oliverio Girondo DICOTOMÍA INCRUENTA[/b]
Siempre llega mi mano
más tarde que otra mano que se mezcla a la mía
y forman una mano.
Cuando voy a sentarme
advierto que mi cuerpo
se sienta en otro cuerpo que acaba de sentarse
adonde yo me siento.
Y en el preciso instante
de entrar en una casa,
descubro que ya estaba
antes de haber llegado.
Por eso es muy posible que no asista a mi entierro,
y que mientras me rieguen de lugares comunes,
ya me encuentre en la tumba,
vestido de esqueleto,
bostezando los tópicos y los llantos fingidos.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2022
автор: Зоя Бідило