[i] Професорові Хенріку Ельзенбергу[/i]
Добраніч Марку лампа згасла
й закрита книга в узголів’ї
заводять зорі срібні дзвони
лунає мова неба дивна
і варвара тужливий крик
який не відає латини
то віковічний страх пітьми
у ненадійний світ людини
б'є переможний чую крик
твої слова навала знищить
стихій нестриманий потік
зруйнує стіни твого світу
за що нам - затремтить на вітрі
знов попіл в помутнілім небі
і розпачу слова даремні
візьмуть з собою тіні вбитих
бо краще Марку спокій втратить
і руку крізь пітьму подати
нехай вкладе п’ять почуттів
в тремтіння ліри світ сліпий
наш всесвіт зрадить астрономію
зірок пророцтва мудрість трав
і твою велич надзвичайну
і мій безсилий Марку плач
[i]* Марк Аврелій Антонін (26 квітня 121, Рим — 17 березня 180, Віндобона тепер Відень) — Римський імператор, філософ-стоїк. У центрі його вчення володіння людиною своїм тілом, душею і духом, носієм яких є благочестива, мужня і керована розумом особистість — громадянин Всесвіту. Марк Аврелій був останнім із плеяди великих цезарів Стародавнього Риму - імператорів Нерви, Траяна, Адріана і Антоніна Пія, правління яких стало «золотим століттям» в історії Риму. Після смерті Марка Аврелія закінується час величі і слави Римської імперії. Далі – навала варварів.
** "Срібні зірки" - попереджають про тривожні події, які назавжди змінять обличчя землі і перетворять її на пустелю.
*** Варварський світ - місце дикості, відокремленої від миру і порядку.
[/i]
[b]Zbigniew Herbert Do Marka Aurelego[/b]
[i] Prof. Henrykowi Elzenbergowi[/i]
Dobranoc Marku lampę zgaś
i zamknij książkę Już nad głową
wznosi się srebrne larum gwiazd
to niebo mówi obcą mową
to barbarzyński okrzyk trwogi
którego nie zna twa łacina
to lęk odwieczny ciemny lęk
o kruchy ludzki ląd zaczyna
bić I zwycięży Słyszysz szum
to przypływ Zburzy twe litery
żywiołów niewstrzymany nurt
aż runą świata ściany cztery
cóż nam - na wietrze drżeć
i znów w popioły chuchać mącić eter
gryźć palce szukać próżnych słów
i wlec za sobą cień poległych
więc lepiej Marku spokój zdejm
i ponad ciemność podaj rękę
niech drży gdy bije w zmysłów pięć
jak w wątłą lirę ślepy wszechświat
zdradzi nas wszechświat astronomia
rachunek gwiazd i mądrość traw
i twoja wielkość zbyt ogromna
i mój bezradny Marku płacz
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2022
автор: Зоя Бідило