А це що за карапузик в сорочечці?
Та це ж малий Адольфик, син панів Гітлерів!
Може виросте доктором з права?
Або стане тенором у віденській опері?
Чия то ручка, чиє вушко, носик, оченята?
Чий животик, повний молочка, не відомо чий:
друкаря, лікаря, торгівця, священника?
Куди ці кумедні ніжки забредуть, куди?
На грядки, до школи, в офіс, на весілля
доньки бургомістра, можливо?
Малятко, ангелочок, крихітка, промінчик,
тільки рік відтоді, як прийшов у світ,
вистачало знаків на землі й на небі:
сонечко весняне, на вікні герань,
на подвір’ї грала музика шарманки,
папірець рожевий напророчив щастя,
те ж перед родинами сон пророчив матері:
як насниться голуб – радісні новини,
як його впіймаєш – довгожданий гість.
Тук, тук, хто там, то Адольфа серце б’ється .
Брязкальце, слюнявчик, соска і пелюшки,
хлопчик, слава Богу, не зуроч, здоровий,
схожий на татуся, на котика в кошику,
на дітей із інших родинних альбомів.
Ну, не треба починати плакати,
зараз пан фотограф під покривалом зробить пстрик.
Ательє Клінгера, Грабенштрасе Браунау,
а Браунау невеличке, але гідне місто,
солідна фірма, шановані сусіди,
пахнуть свіжим хлібом й господарчим милом.
Не чути ні виття собак, ні поступу долі.
Викладач історії послаблює комір
і позіхає над зошитами.
[b]Wisława Szymborska Pierwsza fotografia Hitlera[/b]
A któż to jest ten mały dzidziuś w kaftaniku?
Toż to mały Adolfek, syn państwa Hitlerów!
Może wyrośnie na doktora praw?
Albo będzie tenorem w operze wiedeńskiej?
Czyja to rączka, czyja, uszko, oczko, nosek?
Czyj brzuszek pełen mleka, nie wiadomo jeszcze:
drukarza, konsyliarza, kupca, księdza?
Dokąd te śmieszne nóżki zawędrują, dokąd?
Do ogródka, do szkoły, do biura, na ślub
może z córką burmistrza?
Bobo, aniołek, kruszyna, promyczek,
kiedy rok temu przychodził na świat,
nie brakło znaków na niebie i ziemi:
wiosenne słońce, w oknach pelargonie,
muzyka katarynki na podwórku,
pomyślna wróżba w bibułce różowej,
tuż przed porodem proroczy sen matki:
gołąbka we śnie widzieć - radosna nowina,
tegoż schwytać - przybędzie gość długo czekany.
Puk puk, kto tam, to stuka serduszko Adolfka.
Smoczek, pieluszka, śliniaczek, grzechotka,
chłopczyna, chwalić Boga i odpukać, zdrów,
podobny do rodziców, do kotka w koszyku,
do dzieci z wszystkich innych rodzinnych albumów.
No, nie będziemy chyba teraz płakać,
pan fotograf pod czarną płachtą zrobi pstryk.
Atelier Klinger, Grabenstrasse Braunau,
a Braunau to niewielkie, ale godne miasto,
solidne firmy, poczciwi sąsiedzi,
woń ciasta drożdżowego i szarego mydła.
Nie słychać wycia psów i kroków przeznaczenia.
Nauczyciel historii rozluźnia kołnierzyk
i ziewa nad zeszytami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Зоя Бідило