Нас вітер підхопив, і що здавався
Нам долею , що нас разом вела.
І душі з плином часу об'єдналися,
І то уже одна душа була.
Я щось хотів сказать усьому Світу,
Та він мене не чує, як завжди.
Та набирає сили якийсь вітер
І в ньому заблукали я і ти.
Невже і моє слово заблукало,
А в слові і живе душа моя.
Воно неначе душу віддзеркалило,
А з нею і твоє, й моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Рунельо Вахейко