[b]ЩЕМ[/b]
Небо упало у сльо́зове море в безмові:
Крики німої пітьми і сирени світанку.
Темінь у душах не зся́неться зранку
Й Земля задихнулася в кіптяві болі і крові.
З сваволі…
Во́ї поля́глі легендами стали й богами
І вже сягнули науки так гучно мовчати,
Щоби навіки у пам'ять живих сповіщати
Вартість ціни і нести сивий попіл снігами.
Дзвона́ми…
“Мир вам”, – шепочуть розтерзані квіти,
Кинуті в прірву відлуння і вирвані в щем.
Час провалився в безодню і випав дощем,
Сміху з обірваних у́смішок – не гомоніти.
Вже. Діти…
Десь загубилась любов – заблукала в війні.
Гнів уродила зі смертного черева помста
І захлину́ла життя. Відчай випито вдоста.
Скорбота на дні. Щастя – наче уява в вікні.
Вдалині…
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]3 квітня 2022 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943923
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2022
автор: Гай-Нижник Павло