Над степом сокіл не літає,
Не тільки верби сльози ллють -
Земля синів своїх втрачає,
Що сотнями до неба йдуть...
За ними янголятка босі,
Жінки старі та молоді...
Земля отямитись не в змозі -
В ній крові більше ніж води.
Яку ж бо треба мати душу,
Її і мужність, і любов -
Сказати ворогу -" Не рушу!"
Й пролити в землю свою кров
За волю й назавжди єдину,
Що ненькою усі зовуть,
За нашу рідну Україну..?
Приймай, Господь, Святі ідуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2022
автор: A.Kar-Te