Тихо падає сніжок
на страждальний світ...
А милесенький дружок
прийняв перший бій...
Вже йому не до зірок...
та немає сну...
Лиш повітря би ковток...
та міцну броню...
Ворог, наче клятий чорт,
блискавицю шле!..
Бо, де смерть - їм як курорт...
- Серце їх гниле...
Не шкодують ні старих,
ні дітей малих...
Іродів ділили гріх...
- У болото б їх!..
То ж коханий мій дружок
та ще хлопців ряд
б’ють чортів з усіх стежок!
Щоб зазнали втрат...
* * *
Тихо падає сніжок...
17.03.2022 р.
Фото з інету.
Не до звезд...
Тихо стелется снежок
там, где край родной...
А любимый мой дружок
принял первый бой...
Жизнь висит на волосок!..
Не до звезд с зарей...
- Лишь бы воздуха глоток
с крепкою броней!
Враг, как окаянный черт,
молний людям шлет!..
Где беда – ему курорт...
- Там душа – гнилье!
Жалости нет к пожилым...
к деткам маленьким!
После жизни - лишь угли
и развалины...
Вот любимый мой дружок
да мальчишек ряд
всем чертям дают урок,
отправляя в ад!..
* * *
Тихо стелется снежок...
18.03.2022 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Любов Вишневецька