Моє маленьке пташеня,
моя рідненька донечка...
Колись, такого ж диво-дня...
злетиш у світ... – Ох, Сонечко!..
А я... щоб чути щебет твій...
щоб мати змогу обійняти...
щоб лити річ наперебій
з теплом... - Залишуся чекати...
Життя – як та крива дорога...
- Не доведи десь там упасти!
Не доведи, зламати ноги
чи влізти у жахливу пастку...
Та щоб не сталося в путі,
триматись треба за науку...
Та рідну душу віднайти...
- Щоб хтось тебе тримав за руку!..
Пізнає серденько любов...
Щаслива будеш!.. Вірю щиро...
- Хай божий береже покров...
а зірочок... лоскочуть мрії...
Моє маленьке пташеня...
Моє рідненьке Сонечко...
1.02.2022 р.
Фото з iнету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2022
автор: Любов Вишневецька