Яке проміння тепле із букету!
Ллє аромати свіжі деревій.
Шубовснути б у пахощі й завмерти
В терпкій ромашці білій, польовій.
Всотає всі тривоги та буденність
Сокирок волошково-ніжна синь.
Вбираю я п’янке тепло в легені –
О повене, ти сум людей поглинь…
Духмяний колос, золотаве пижмо
Мені дорожчі тисячі троянд.
І як не помічали це раніш ми –
Всі барви поля… й аромат левад?
Зриває вітер невимовні вірші
З ромашково-чарівних пелюсток.
Став іншим настрій… ніби вимір інший…
Там гнівний розбрат назавжди замовк.
Поезія кружляє поза часом:
Хай змінюються цінності земні!
Простий букет життя чиєсь прикрасить,
Як з повені, дарований мені….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2022
автор: Білоозерянська Чайка