Сідає сонце у рожеві хмари,
Палає вогнищем багряний небокрай,
Вечірні тіні, ніби - то примари,
Згасає день прожитий...
Прощавай...
Не зупитити час, не повернути
Хвилини нашого життя,
Всі негаразди, біди скрути
Хай теж поринуть в небуття.
А завтра вже оновлений світанок
Всю темряву і морок прожене,
Привітний, добрий і успішний ранок
Промінням сонячним у душу зазирне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935820
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2022
автор: LubovShemet